ОЛЕКСАНДРА КУТАС: «БУТИ ТИМ, ХТО ТИ Є – СПРАВЖНЯ СВОБОДА»

Олександра Кутас – українська модель з Дніпра, про яку пише світова преса. Вже двічі дівчина брала участь в українських тижнях моди, їздила на фотозйомки в Нью-Йорк, а нещодавно стала головною героїнею першого в історії світової моди fashion-відео з моделлю на інвалідному візку. 
Читайте про життя, кар’єру, життєві принципи та поради моделям дівчини з обмеженими фізичними можливостями, але безмежними планами та ідеями.

 

Олександра Кутас



ПОЧАТОК
«Це було досить давно, років 5 назад, тоді я не думала, що це буде моєю професією.  Це був початок бажання бути зв’язаною з фотографією». 

Олександра сиділа в кафе під час ланчу. До неї підійшла фотограф, сказала, що вона дуже красива і їй було би цікаво зробити щось разом:
«Я зараз дуже добре це пам’ятаю: я сиділа, читала книжку... Тоді саме був справжній бум соцмереж. Як і всім дівчаткам, мені хотілося, щоб у мене були якісь гарні фотографії. 
Коли ми зустрілися – я зрозуміла, що це такий творчий процес – фотосесія. Я тоді отримала так багато задоволення від неї, що мені якось було не так цікаво які вийшли фотографії».


СТИМУЛ
«Я побачила, що був показ у Нью-Йорку з моделями на інвалідних візках. Тоді я зрозуміла: модель в інвалідному візку має місце в цьому світі. Але мені дуже не сподобалося як вони це зробили. І я вирішила, що треба зробити щось самій – знайти дизайнера, з яким ми зможемо це зробити в більш артистичному вигляді, як справжній арт. Хотілося показати, що людина може бути професійною і ніхто навіть не помітить фізичні обмеження, якщо це красиво подати. Тоді це вже стало певною метою».

 

Олександра Кутас



КОМАНДА
Дівчина має менеджера. Його звати Блейк Вінд і він живе в Америці.
«Вже майже рік в мене є менеджер, без якого цього року, мабуть, не було б. Це особлива людина в моєму житті. Він став мені близьким, але ми ніколи не бачилися – таке ХХІ сторіччя (сміється). Блейк прочитав про мене у новинах, здається в «Daily Mail», йому стало цікаво, і він написав мені в Facebook. А я відкрита і люблю знайомитися з новими людьми. Блейк тоді думав, що в мене тут ціла армія людей, яка працює над брендом «Олександра Кутас». Він був дуже шокований, коли дізнався, що я всього досягнула сама.
«Я впевнений, що те яка ти є: з твоїм характером, зовнішністю, ти зможеш досягнути всього і я дуже хочу тобі в цьому допомогти» – так ми почали працювати разом».


В Україні модель працює над своїм іміджем сама, тому досі тривають пошуки агентства чи бренду, з яким можна працювати.
«Завжди собі кажу, як мені не вистачає такого Блейка в Україні, ви навіть собі не можете уявити! Тоді можна було б робити ще більше крутих речей». 

ОСТАННІЙ ДОСВІД
Вже вдруге Олександра бере участь в Українському тижні моди. Першого разу як фотомодель, а цього – вона вийшла на подіум. Це відбулося в рамках «MBFW-17», де Саша – обличчя нової колекції українського дизайнера одягу Федіра Возіанова.
«З Федіром нас познайомив спільний друг – Мауріціо Аскеро. Це була ідеальна історія знайомства у тому сенсі, що ми відразу знайшли спільну мову. Ми знали, що хочемо створити спільний продукт, питання лише полягало у тому «як?».

Так Федір Возіанов та режисер Денис Воробйов створили новий унікальний продукт і вперше в історії моди з’явилося fashion-відео, де головна героїня на інвалідному візку. Нею стала Олександра.
«Якщо робити щось першими у світі – хочеться, щоб це було на вищому рівні. Щоб це залишилось в історії як щось гідне».

 

Олександра Кутас




РІЗНОМАНІТТЯ У ВСЬОМУ
«Мені хочеться реалізовувати всі свої ідеї і зробити світ більш різноманітним. Світ насправді є таким. Я взагалі за різноманіття у всьому: неважливо який у тебе колір шкіри, яка в тебе національність, чи є у тебе якісь фізичні обмеження чи немає. Дуже важливо, яка ти людина. 
Медіа, наприклад, любить висвітлювати одну людину тільки з одного боку. А людина буває дуже різною. Хочеться, щоб було відчуття того, що життя – дуже різне».


Крім того, що Олександра – модель, вона ще й радник мера міста Дніпра, волонтер, колишній журналіст, менеджер, піарник своїх робіт.
«Всі, хто зі мною працюють, знають, що я не просто модель. Я модель, яка вміє організовувати зйомки, знаходити спонсорів, вигадувати маркетингові ходи. Це дуже цікаво. Я займаюся кожним проектом від початку до кінця: від ідеї до кінцевого продукту. Це як маленька компанія (сміється)».

ЕМОЦІЇ
«Дуже важливо вміти себе спокійно сприйняти: не треба щоб усім подобалось. Не буває так. Мені здається найголовніше – викликати емоцію. Якщо те, що ти робиш, викликає в людей якийсь внутрішній поштовх – це вже круто. А ще це повинно відповідати твоїм внутрішнім канонам». 
«Мабуть, дивно буде звучати, але перед камерою іноді я відчуваю себе більше живою. Я не уявляю нікого, коли я працюю з камерою. Це для мене якийсь внутрішній діалог. Це дуже круто, тому що можна демонструвати якісь свої відчуття, почуття, емоції. Ніколи не видаю того, що не відчувала. Ти просто показуєш те, що в тебе всередині, але ти не демонструєш це щодня».

Сашине портфоліо – дуже велике, їй весь час хочеться бути різною.
«В мене є таке правило: коли ми вже домовились із кимось працювати, я ніколи не задаюсь питанням чи добре зробить ця людина чи ні. Вважаю, що дуже важливо довіряти людям з якими ти співпрацюєш».

 

Олександра Кутас

 

МОМЕНТИ ЖИТТЯ
«Є моменти успіху й щастя, є моменти, коли потрібно боротися чи навіть виживати. Таке життя. Треба вміти насолоджуватися. В моєму житті все мінялося багато разів і щоразу дуже швидко. В цій професії в один момент ти всесвітньовідомий і потрібен усім, а через тиждень знову шукаєш якісь проекти. Просто той момент вже пройшов, зараз інший. Адаптивність – одне з найголовніших, що потрібно людині у ХХІ сторіччі. Ми не можемо дозволити собі володіти лише одними навиками. Весь час треба щось вчити».

У листопаді 2016 року через «LinkedIn» Олександра отримала пропозицію фотозйомки від Андреа Верані, відомого італійського фотографа, який знімав для різних «Vogue» світу.
«Він сказав, що дуже хоче зі мною попрацювати: зробити зйомку, і що навіть готовий за свої кошти прилетіти до Києва. Але я мала знайти український fashion-журнал, де опублікують ці фотографії.
Ми з Блейком були дуже здивовані, що журнали не пішли нам на зустріч. Це було так дивно: до них приходить модель, нестандартна, але відома як українська модель у світі, з пропозицією від всесвітньовідомого фотографа. Ми готові працювати безкоштовно. А вони усі кажуть, що трохи бояться цієї теми і не готові до неї. Тому що я нестандартна модель».


Інколи Саша зневірювалась у свої сили:
«В такі моменти просто треба свої сили направити на щось інше і якщо захочеться – повертатись. Я просто не могла не повертатись, тому я це продовжувала і продовжую робити. 
Я розумію: є багато сфер, в яких можна себе реалізовувати. Наприклад, моїм батькам хотілося б, щоб я займалась чимось іншим (сміється)».

 

Олександра Кутас



ХІД ІСТОРІЇ
Саша пише історію світу, бо моделей з обмеженими фізичними можливостями одиниці. 
«На жаль, поки що моделей в інвалідному візку, які реалізовують великі проекти, в цілому світі усього дві: я і дівчина з Америки Джилліан Меркадо. Тому коли ми щось робимо, а у нас це не виходить, мій менеджер нагадує мені, що ми це робимо першими у світі, ніхто ще ніколи цього не бачив, а значить це не ми такі погані», – сміється.

«На жаль, в усьому світі суспільство все ще треба розкачати, показати що нестандартна модель – це круто. Чим більше таких моделей буде, чим більше ми будемо робити щось круте, тим більше ми будемо показувати, що це нормально. Я впевнена в тому, що через кілька років ми дійдемо до тієї межі, коли буде абсолютно природно, що модель може бути в інвалідному візку, чи ще з якимись особливостями. Це не буде нікого дивувати. Це просто питання часу. Я щаслива, що мені вдається щось робити поки я ще молода (сміється) і підходжу під це».

МОДА
«Мені здається, мода дуже відображає час, хто ми є і в якому напрямку рухається людство. Це як дзеркало того, що відбувається у світі. Вона може змінювати хід історії. Завдяки праці моделей з інвалідністю, міняється соціальний образ, імідж, адже після СРСР залишилися стереотипні думки, що це недієздатні люди. 
Саме через сферу медіа, моди ми можемо це змінювати. Я ніколи б не займалася сферою, яка мені здавалася б пустою, яка не має сенсу».

 

Олександра Кутас


 

ТЕ, БЕЗ ЧОГО НЕМОЖЛИВО
«Людина має працювати над тим, чим вона не може не займатися. Наприклад, в мене був дуже великий стимул і натхнення зробити цей останній показ – я не могла інакше». 

Саші постійно пишуть дівчата в інвалідних візках, які хочуть стати моделями:
«Зазвичай, коли мені дівчинка таке пише, мені хочеться сказати: «Біжи звідси (сміється), займайся чимось іншим в житті, але якщо ти не можеш цим не займатись, тоді, звичайно, треба зробити це». Навіть якщо ти не знаєш «де?», «як?», «коли?» – треба пробувати. Але якщо тобі просто здається, що це прикольно, красиво, чи в тебе якісь інші мотиви, то краще це залишити і ніколи до цього не повертатися. Треба цим горіти і розуміти навіщо це тобі». 

«Мені дуже прикро, що я не можу вказати шлях таким дівчатам, бо я сама не знаю його. Немає готового рецепту, що потрібно робити, аби усе вийшло. Все що я роблю – це мій шлях, неможливо його просто взяти і скопіювати, він дуже індивідуальний». 

НЕВПЕВНЕНІСТЬ
«Невпевнена людина не може стати моделлю. Потрібно завжди вірити в свої сили. І чим більше ти щось робиш, тим більше зростає твоя впевненість у себе. Є мільйони шляхів і з цього мільйона кілька можуть спрацювати. Найголовніше і найважче – не зупинитися».

У школі Олександра була скромною та боязкою дівчиною:
«На початку модельної діяльності мені було важко приходити до якогось дизайнера і казати: «Я модель». Це зараз вже, коли мене весь світ визнав як модель, легко і природно так казати (сміється). Тоді це була справжня сміливість. Адже за стандартами, я не можу елементарного – пройтись. Просто я дуже-дуже вірила в саму ідею: дівчина з інвалідністю має право бути моделлю».

 

Олександра Кутас



МЕТА ЖИТТЯ
«Знаєте, мені здається, дуже страшно мати якусь одну мету. Бо коли людина досягає її – потім не знає що робити далі зі своїм життям. Тому мені хочеться просто реалізовувати свої ідеї та бажання, які виникають.
Бути тим, хто ти є – справжня свобода. На жаль, не усі можуть собі це дозволити. Потрібно просто прийняти те, що ти хочеш і почати реалізовувати. Часто люди не знають, що вони хочуть, щось їм заважає визнати самому собі що їм це цікаво.
Мабуть, це і є сенс життя: бути собою і реалізовувати свій унікальний індивідуальний шлях. Ніхто у світі не має казати тобі, що робити. Ти просто робиш так, як відчуваєш. Це і вирізняє тебе».

БАТЬКІВЩИНА
«Мені дуже важливо, щоб саме в Україні підтримували те, що я роблю. Бо це меседж, який ми посилаємо усьому світу: що в чомусь ми можемо бути, і є, більш прогресивними, ніж усі інші країни світу».

«Я завжди з гордістю кажу звідки я. І дуже вірю, що моя діяльність як публічної людини: моделі, радника мера, буде змінювати ставлення до людей з інвалідністю в Україні. Вірю, що міста ставатимуть все більше комфортні, доступні і зручні».

 

Олександра Кутас



МАЙБУТНЄ
Зараз Олександра в пошуках агентства чи бренду для подальшої спільної роботи.
«Я познайомилася з Денисом Воробйовим. Це талановитий фотограф та відеомейкер. І Денис, і я хотіли зробити якийсь соціальний проект. Раніше я деякий час їздила до інтернату діток з інвалідністю у нас, в Дніпрі. Тому ми вирішили, що хочемо зробити відео про кількох дітей, відзняти кілька історій». 

Зараз активно йде робота над цим проектом:
«Поки ми відзняли тільки одне відео. В березні хочу зробити трейлер до цього проекту. Мені дуже хочеться вірити, що український глядач вже готовий, що йому буде це цікаво».

«Хочеться працювати саме з відео. Я настільки вже звикла до фотографії. Але фотографія що? Це моменти! А з відео потрібно працювати набагато більше часу, ти потрібен бути весь…»
«Мені б хотілося ще повернутися до телебачення, бо у школі я була ведучою рубрики на місцевому телеканалі. Звичайно, зараз я дивлюсь на все це зовсім по-іншому, але хочеться реалізувати якийсь свій телевізійний проект. 
До психології зараз не хочу повертатися. Мені ще здається не на часі. Але я знаю, що не була би там де я є, якщо би в свій час не пішла вчитися на психолога».
«А в кінці травня їду в Нью-Йорк на місяць. Мене запросили на показ 8 червня. Є кілька думок, щоб попрацювати там з деякими кастинг-директорами, фотографами – заявити про себе. Тому, думаю, в мене буде насичений місяць в Америці».